На завершення послідування поминання всіх усопших православних християн, яке почалося в п’ятницю увечері, напередодні батьківської суботи, настоятель протоієрей Василій звершив Божественну літургію, а по її закінченні - панахиду у Свято - Троїцькому храмі.
Ми зібралися, щоб вознести спільно свої гарячі молитви до Престолу Божого про спочилих отцях, братах, сестрах і всіх родичів наших, про всіх померлих православних християн. Борг любові до ближніх зобов'язує нас молитися за померлих, які відійшли у вічність. Доля їх нам невідома, але ми неодмінно повинні молитися за них, тому що для них це дуже добре і для нас від цього велика користь. Здійснюючи молитви за покійних, ми тим самим свідчимо свою любов до них, висловлюємо співчуття, милосердя. А Господь сказав, що " блаженны милостивые, ибо они помилованы будут (Мф. 5, 7)".
Святитель Іоанн Златоуст говорить: "Є можливість полегшити покарання померлого грішника. Якщо будемо творити часті молитви за нього і роздавати милостиню, то, хоча б він був і негідний сам по собі, Бог почує нас".
Здійснюючи поминання покійних, ми повинні завжди пам'ятати, що адже і ми неодмінно вирушимо слідом за ними в інше, Вічне Життя, тому що людина безслідно не зникає, так як вона має безсмертну душу, яка не вмирає. Що є доказом безсмертя нашої душі? Перш за все, в тому, що душа людська безсмертна, переконує нас слово Боже. Ще в старозавітні часи говорив Еклезіаст: "И возвратится прах в землю, чем он и был; а дух возвратится к Богу, Который дал его (ср.: Еккл. 12, 7)". І в іншому місці Премудрий каже: "Бог создал человека для нетления и соделал его образом вечного бытия Своего (Прем. 2, 23)". Іову випробування Бог допустив тільки над тілом і над майном його, а до душі торкнутися лукавому не допустив.
Храм Божий - не просто будівля, це є маленьке Небо на землі. Тут відбувається невимовне чудо. Як і ми зримо долучаємося тут благодаті, так і незримо для нас покійні у вірі й надії воскресіння, які не можуть вже молитися про себе.
