Собор святих Вселенських вчителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоустого
Згідно зі Святим Преданням, поштовхом до встановлення цього свята була велика суперечка у другій половині XI ст., в час правління Візантійського імператора Олексія I Комніна про те, хто з цих трьох Святителів є більш важливим для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще інші – святого Іоанна Золотоустого. Через це між багатьма виник розбрат: одні називалися — василіанами, другі — григоріанами, а треті — іоаннітами. З волі Божої, 1084 року митрополиту Євхаїтському Іоанну з'явилися три святителя і, оголосивши, що вони рівні перед Богом, наказали припинити суперечки і встановити спільний день святкування їх пам'яті.
Цей святковий день в Свято-Троїцькій общині розпочався духовною бесідою з настоятелем протоієреєм Василієм. Після чого пам’ять святителів вшанували читанням акафісту та поклонінням святим мощам Василія Великого та Іоанна Златоустого, які знаходять в храмі.



На восьмий день
після Свого Різдва Господь наш Ісус Христос, за старозавітним законом, прийняв
обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знамення Завіту Бога
з праотцем Авраамом і його нащадками (Бт.17,10-14; Лев.12,3). При здійсненні
цього обряду Божественному Немовляті було дано Ім'я Ісус, сповіщене Архангелом
Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії (Лк.1,31-33; Лк.2,21). За
тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи
приклад, як людям слід неухильно виконувати Божу волю.